У середні віки люди в Європі будували кімнати як продовження винокурень, які були спеціально розроблені для зневоднення їжі теплом внутрішнього вогню.

Їжу розносили по кімнаті, коптили, сушили. Брак сонячного світла та сухі дні унеможливлювали сушіння їжі на вулиці, і ці спеціальні будинки вирішували проблему для людей, які живуть у прохолодному вологому кліматі. До середини 1800-х років був розроблений процес, за допомогою якого овочі можна було сушити при 105 F і спресувати у коржі. Ці сушені овочі були бажаним джерелом харчування для моряків, які терпіли довгі плавання без свіжої їжі. Під час Другої світової війни солдати використовували зневоднену їжу як легкий раціон під час служби на полі бою. Сьогодні ми знаємо їх як готові до вживання страви (MRE).

Після війни господині не поспішали додавати цю компактну, але часто несмачну їжу в свою повсякденну кулінарію, і зневоднена їжа вийшла з популярності. Як готувач, який також є садівником, я хотів би не тільки готувати квасолю, рис, пшеницю та яєчний